Моя історія дружби з мультиваркою

[OliveaFes]

Як я подружилася з мультиваркою

До недавнього часу мої стосунки з кухнею не складалися. Я навіть яєчню примудрялася спалити або зіпсувати найпростіші страви. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я не знала, радіти чи засмучуватись.

Спочатку я навіть підходити до неї остерігалася. Вона стояла на стільниці, поблискуючи чорним пластиком, наче літаюча тарілка. Але голод — не тітка, і я таки наважилася її увімкнути.

На сайті найпростішим рецептом виявилися "Ліниві голубці". Назва мене підбадьорила. Я просто покидала в чашу фарш, капусту, рис і залила це томатним соком. Вимкнула страх і натиснула кнопку "Гасіння" — і вирішила не дихати.

За годину квартирою поплив такий запах, що чоловік прийшов на кухню, здивовано питаючи: "Це ти сама приготувала?".

Коли я зазирнула всередину, то була вражена. Це була їжа, а не щось неїстівне! Справжнісінькі голубці! Ми уплітали за обидві щоки.

Тепер ми з мультиваркою - єдине ціле. Вона рятує мене щоразу: страви виходять ідеально, без мого контролю і олія не бризкає на всі боки. Я вже вивчила її характери — мову таймерів і режимів. І хоч друзі посміюються, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.